Крім перерахованого вище, для профілактики гострих респіраторних захворювань корисно вживати ягоди. Горобина, калина, брусниці, обліпиха, шипшина, журавлина – справжня комора вітамінів. Скажімо, досить спожити 100 г свіжих ягід чи соку обліпихи, щоб організм отримав денну норму практично всіх корисних речовин. Калина, малина та горобина теж нічим не поступаються обліписі. Ці ягоди варто вживати протягом усього зимового періоду.
Чай з калиною чи сік з неї, доданий у гаряче питво, чудово допомагають від застуди. Як і малина, вона має протизапальну дію та підвищує імунітет. Крім цього, калина і організм очистить, і серцево-судинну систему підтримає. Її можна заготувати восени на всю зиму: для цього досить ягоди перетерти з медом.
Особливу увагу варто звернути на горобину – як червону, так і чорноплідну. Червона містить рекордну кількість каротину, а в чорноплідній багато калію. Тому її добре заготовляти на зиму: вона дуже ефективна в період епідемій. Чорноплідна, звісно, приємніша на смак, ніж червона, але варто зважити на те, що вона знижує тиск, що не дуже добре для гіпотоніків. Деякі натуропати та фітотерапевти рекомендують поєднувати ягоди обох видів: червона нейтралізує гіпотензивний ефект чорної. До того ж вони доповнюють одна одну, адже за вмістом трішки відрізняються.
Фітонциди, що входять до складу червоної горобини, руйнують грибки, сальмонелу та стафілокок. Вітамін РР (нікотинова кислота) сприятливо впливає на нервову систему, допомагаючи в разі безсоння та дратівливості. Червоні ягідки можна їсти сирими, а ті, кому пікантна кислинка з гірчинкою не до смаку, можуть зробити з них желе чи зварити компот.
Чорноплідна горобина сприяє зміцненню імунної та ендокринної систем, чинить жовчогінну дію. Її терпкий смак пояснюється вмістом великої кількості пектинів та органічних речовин, які сприятливо впливають на травлення.
Ще кілька слів про шипшину та журавлину. Лікувально-дієтичне значення плодів шипшини для організму людини величезне. Вони містяться в кілька разів більше вітамінів, ніж ягоди смородини. В м’якоті сушених плодів запас вітаміну С досягає 20-25 %. Напої зі свіжих і сушених ягід захищають організм від інфекцій, зміцнюють імунітет, підвищують еластичність судин, знижують кількість холестерину в крові, поліпшують роботу печінки та ендокринної системи.
У період авітамінозу, застудних захворювань та ангіни дуже доречно ввести до раціону ягоди журавлини. З них можна приготувати морси, соки, киселі, квас, чай тощо.
Журавлинний морс. Ягоди – 1 склянка, цукор – пів склянки, вода – 1,5 л. Ягоди перетерти, відтиснути з них сік. Переварити воду, додати в неї вичавки з ягід і ще трохи потримати на вогні. Потім перецідити, додати відтиснутий сік і пів склянки цукру, перемішати й остудити.
Усі ягоди корисні як свіжі, так і сушені. Замороженими їх можна зберігати всю зиму – вітамінних та антиоксидантних властивостей вони не втрачають.
Але треба пам’ятати, що навіть у таких природних вітамінах є свої протипоказання. Ягоди червоної горобини не рекомендують вживати людям, в яких погано згортається кров, які страждають від серцево-судинних захворювань чи підвищеної кислотності шлунка. Чорноплідна горобина протипоказана за виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, тромбофлебіту, гастриту, закрепів. Шипшину категорично не рекомендують людям, схильним до тромбоутворення й тромбофлебіту, закрепів. Спиртові настоянки з шипшини не можна приймати в разі підвищеного артеріального тиску. Обліпиху слід обережно вживати людям із захворюваннями печінки, панкреатиту, холециститу, а також у разі запалення дванадцятипалої кишки. В ягодах особливо багато каротину, який може зумовити алергійну реакцію за серйозних порушень імунітету.
Калину не варто споживати в разі підвищеного згортання крові, схильності до тромбоутворень, артритів, захворювань нирок, виразки шлунка, гастриту з підвищеною кислотністю. Жінкам у період вагітності та лактації калину треба вживати обачно. Журавлину через значну кількість кислот також варто обмежити людям, які страждають від виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, гастриту з підвищеною кислотністю шлункового соку.
Лілія ЛУКАШ